немає сечі терпіти ці пекельні борошна (с)

Оце сьогодні зрозуміла, що саме не так з "білими польтами", які в душі жаліють москалів, бо це типу по-людськи, хоча (начебто) розуміють, що ворогів треба вбивати. Ага,"їбу і плачу" 😂 

А якщо серйозно, то ця жалість, яка тільки на словах, а не на ділі, називається лицемірство. І от коли людина стає на стілець і пафосно виголошує щось або лицемірне (бо людина з цього приводу буде робити НІЧОГО), або явно вороже (якщо вона таки планує допомагати москалям), то... хорошого відношення марно чекати.

Хоча в принципі є третій варіант. Його, як не дивно, виконує держава: допомагає солдатам лишитися живими (тобто здатися в полон), допомагає батькам знайти своїх дітей серед загиблих та полонених, притримується міжнародних конвенцій у поводженні з полоненими. Зверніть увагу, без жодних пафосних проголошень "як жалко". Тому що саме оце - по-людськи, а не пусті слова та "страждання в душі" (до речі, за останнім - до москалів, саме вони таким гордяться).
Оригинал записи на Дыбре